на вулиці холодно немов не весна а осінь знову зайди швидко і зачини двері за собою вечір сумний не бери погане у голову вечір струнами натягнутий рветься під серцем
мені не потрібен новий одяг мені не потрібно смачної їжі можна лиш тепле сонце над головою зручну подушку і тебе в нових аватарах
мені говорять посміхайся друже посміхайся щиріше бо у цьому вся хитрість хто не знає де його світло впадає у ніч як в заглиблення мороку тому посміхайся до тиші
можна мовчати навіть тоді коли немає кому вилитись щирістю можна приміряти німб ніби насправді хочеться вірності можна піти по гарячому сонцю вічному віснику чистоти і захищеності але ти посміхайся благаю посміхайся якомога сильніше
ти світишся немов би наїлася літа ти проціджена ніби рентгеном просвічена така свята така необдумана мною чекала весну мов на спасіння й друге пришестя тепла друге падіння холоду понад поверхнями а тут постійні протяги і приморозки благаю зачини двері ти ж мене не слухаєш
мені повторюють друже поглянь навкруги вітер кружляє танцюючи листям відірваним люди не іграшки люди не їжа гірка яку можна одразу ж сплюнути їм же також болить їм же також в серці муляє
мені тобі нічого сказати ці слова неідеальні знаю я у бога їх беру в займи на тому світі я усе віддам з надбавкою по краплині йому буду капати капати капати дощами з-під серця