по закінченню будь-якої історії ми лічимо дні покалічені до народження нової як перелітні птахи завжди хочемо хоч колись полетіти із клітки у вирій і бути вільними знову не зробивши ніякого злочину це добре що хоч віримо в це бо серце то вільне а доступ закритий нажаль
шукаємо нових подій і вражень хоч навмисно нас поглядом жалять і словами інколи дражнять але то пусте відпускаємо цей сьогоднішній ранок і ніби ще рани не кровоточать аж надто але всерівно ідемо поважно крізь натовп людей не зронивши зворотнього погляду промовисто кажемо та пішло воно все!
стискаємо міцно уламки майбутнього і літери ліпимо разом у купу одягаємо одяг зім'ятий і дутий проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий одним пострілом вбиваємо кожного ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи не дивлячись у очі простому прохожому просто проходимо просто вмираємо навмисно довіряємось але вже не кожному втрачаючи ми знову знаходимо! бо серце то вільне а йому ж то жити хочеться