коли вітер змовкає наступає тиша коли сонце в зеніті ми ховаємось в затінках коли тепло на серці відпускаємо усі страхи по воді на небі смола закипає від блискавки
обіймай мене сильніше благаю сильніше так і не відпускай і не змушуй чекати ще одну вічність я уже не повторюся тут знову
проведи мене крізь цю ніч заплутану у весла прибережні розбери мене на дрібні видихи втомлених весен і снів що лягли на вії перлинами краплинами пролягли по траві
був для тебе ні хорошим ні злим ковтав усі насторожені погляди ти наповнена добротою і світлом з-під неба можна було би переписувати заново це все все з початку все по фрейду все про фентезі
знаєш я ще не був такий щасливий як зараз любов буває заразна говоримо мовою сердець мовою застиглих від тиші поверхонь твій світ оселився в мені