хай серце б'ється через край до завтра є ще час для нас обох залишитись між літер і рядків а нам би лиш зійтись орбітами назавжди комети у руці пливуть малюнками чіткими
ти мені зараз так треба щоб завжди щоб поряд між простір пустого повітря що нас розділяє що нас обнімає терпляче і жде порятунку
цілувати ікони що плачуть твоїми слізьми прокидатись ніколи і щоразу ось так допоки вистачить нас на безглузді розмови
час крокував за тобою по п'ятах у затертих підвалах мого світобачення там де очі ступають за межі провалля і ти зупиняєшся щоб глибоко вдихнути ще раз і щем пектиме рубцями безболісно
як довго шукали ми горло де можна було б намацати пульс як довго шукали ми вранішньої кави яку можна було б залити під шкіру як довго врешті-решт ми роздумували над тим чи все це насправді існує
мистецтво перестало бути наркотиком воно стало знеболюючим морфієм воно стало бездонним морем ось там за тим горизонтом у небі поглянь
як там у вас? що сталось старого? а у нас тут страшенно холодно особливо пізніми вечорами а тебе хтось цілує у пальці? це коли прикладаєш до очей печиво бо щасливий бо є кому тебе цілувати бо є кому тебе любити