Єдем на землі ми змогли знайти Мені так потрібні твої світи
Вітер надій божевільний Дує, тріпа мої коси Може закоханий в мене він, А може в моє волосся. Щастя знайти так не просто, Сонця немає на небі, Я так сумую без тебе Сумує зі мною і осінь. Сумно так... У душі вітри, дощі Чому не разом ми? Поясни, скажи... Всі свої фарби, полотна яскраві, малюнки Мені залиши
Твої світи, мої бажання, Твої світи - моє кохання Але ми розумієм, це спроба остання
Але я не плачу, Не плачеш ти, Я тебе не пробачу, А ті прости Єдем на землі ми змогли знайти Мені так потрібні твої світи
Просрочено квитки, Їхати нема куди І моросить дощ, моросить Поналивав води навіщо ж я поспалював усі мости Потопив кораблі На літаках повідміняв польоти? Наче навмисно гострий біль Серце тисне, душу тисне Мені так тісно у відкритому пространстві Чесно-чесно... Де ж знайти ті далекі весни У яких було так чітко видно твої риси
Горе, є дощі Горе, не літа амури Та воно мою душу, навіть, гострим ножем не поборе...