Там, де лани, де степ, і степ, і степ, Де чорноземи краються, як масло, Де казку шепче бузькам очерет, Де ватри жар мільйони літ не гасне, Де босоноге тупає дитя, А в сповитку колишеться надія, Там кинув Бог святе зерно життя І запалив, мов зірку, світлу мрію!
Там мову Дніпр могутній колихав, Там пісня розливається, мов повінь, Там баби скіфської тонкі уста І наче срібна діжа місяць повний, Там так співа на весні соловей, Аж верболози гне до перелазу, Там пахне м'ята і вишневий клей І вуж тонкий в траві зеленій лазить.
Така земля!.. Така земля!.. Така!... - Вже кращої нема на Божій суші Сухе у неї застроми гілля, Вона ж тобі мов зваби вродить груші! Там босоноге тупає дитя, А в сповитку колишеться надія, Там кинув Бог святе зерно життя І запалив, мов зірку, світлу мрію!