Доля / Не женися на багатій / І тут, і всюди - скрізь погано
Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люде»,— ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя.
Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі, На козацькій долі: Яка буде, така й буде, Чи гола, то й гола. Чи гола, то й гола.
Заспів.
Та ніхто не докучає І не розважає — Чого болить і де болить, Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати Мов легше неначе; Не потурай: легше плакать, Як ніхто не бачить. Як ніхто не бачить. Як ніхто не бачить.
І тут, і всюди — скрізь погано. Душа убога встала рано, Напряла мало та й лягла Одпочивать собі, небога. А воля душу стерегла. «Прокинься,— каже.— Плач, убога! Не зійде сонце. Тьма і тьма! І правди на землі нема!» Ледача воля одурила Маленьку душу. Сонце йде І за собою день веде.