Втомлене серце не б’ється в цю мить, Змучене горем бажає спочити. Життя, що без мрії воно не життя, Така ж в мене доля, це доля моя. Хочу звільнитись, а сили нема, Тіло не плаче, а плаче душа.
Пр. Я прошу допоможи, Від смерті збережи Крилом своїм. І тоді моя любов Зігріється твоїм Палким теплом.
Те, що минуло не вернеться вже, Наше кохання не скоро помре. Палко палає у наших серцях, Сила й бажання забути цей страх. Сили немає, а я прошепчу, Як сильно кохаю, як Богу молю.