Неможливо зрозуміти, що бракує нам. Що не дає нам говорити, в мозку повний спам. Відчуваю руки вгору піднялися до небес, А я кричу, ніхто не чує, всім відомий SOS.
Пр. Хто я? Хто ти? Невже нас немає, згоріли мости. (2)
Повітря брак і нас несе у невідомий новий світ, Де люди ходять піднімаючи долоні вгору й вниз. І нас несе немов у вирій де панує дикий гам, Ми розуміємо, ще трохи і відбудеться фінал.
Пр.
І ось настане мить, коли потрібно рухатись туди, Де ми зустрілися з тобою біля музики води. Ми відчуваємо потребу, зрозумілу нам без назв, І зрозуміло зовсім трохи, за дверима нас чекає ФІНАЛ.