Дощик, дощик Крапає дрібненько... Я ж думала, я ж думала — Запорожець, ненько! Я ж думала, я ж думала — Запорожець, ненько!
Коли б знала, коли б знала, Відкіль (звідкіль) виглядати, То б найняла, заставила Стежку промітати (протоптати). То б найняла, заставила Стежку промітати.
Аж він іде, аж він іде, Ступає дрібненько, То ж то милий, то ж то любий, Дивітеся, ненько! То ж то милий, то ж то любий, Дивітеся, ненько!
Дощик, дощик, Аж із стріхи капотить... Розсердився мій миленький, Аж ногами тупотить. Розсердився мій миленький, Аж ногами тупотить.
Розсердився, розгнівився Мій милий на мене, А як гляне — серце в’яне І в його, і в мене! А як гляне — серце в’яне І в його, і в мене!