смішно до сліз - ми герої радянського фільму, і сорок років тому, ми кохали б під шлягери, мріяли б під закордонний вініл, ніби крадучи музику в світу.
я вчуся на інженера, або служу у будбаті, вночі б'ючись із таджиками. де були б усі ви? чи чекала б вона, чи б дочекалася? було б взагалі кому і на кого чекати? на травневі свята я сходжу з вагона у тижневий запій, а тоді іду на завод, або їду у Казахстан на скотозаготівлю, щоб у відпустку возити сюди гашиш.
маю друга, на ім'я, як футбольний клуб.
двоюрідна сестра дарує мені НДРівський годинник на Новий Рік, і кличе до себе в Прибалтику. я не їду.
голюсь трофейною небезпечною бритвою. потім міняю її на імпортний светр. бо нащо голитись в Норільську? коли повертаюсь, \"Кіно\" випускають альбом \"45\", в мене купа грошей і друзів по чарці. я люблю Стругацьких і Пепсі-колу. пишу вірші, зустрічаю Галю. вона слухає \"Queen\", я беру в неї платівку, а потім одружуюсь. через рік розлучення, і в мене залишилась вівчарка.
я електрик на Агрегантому.
у віці Христа, я бухий на могилі Імперії Зла, і голосую \"За\" у грудні 91-го. в мене касетник \"Sony\" і палені адідаси, варені джинси, шкірянка, той самий светр. я кинув пити, зайнявся ци-гун.
вночі я йду по \"Приму\", і мене вбиває випадкова куля якихось братків. принаймні, було не нудно.
а ти жила б у Москві. ми б ніколи не були знайомі.