Степ широкий розстеливсь, ген до небокраю. Поміж трав посохлих вітер гірко завиває. // Сонце випалило степ, ні води краплини. По степу юнак іде в латаній свитині. // 2р.
Припев: 2р Доле ж моя, доле,Що мені діяти? Як прийти до батька в дім. Що йому сказати? Доле ж моя, доле, Розстелися степом. Хто ж мене такого знов, Додому прийме?
Лишив батька, лишив дім, лишив рідну неньку. Поміняв на гірку воду матінку стареньку. // „Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину”, І рознісся степом крик блудної дитини. // 2р.
Припев:
Скільки горя, скільки сліз зазнав на чужині, Прости, батьку, тяжкий гріх ти своїй дитині. // Серце кров’ю облилось у старого батька, Сльози щастя на очах я ж бо сина бачу. // 2р
Припев: 2р Сину, рідний сину! Ти ж моя дитина! Кращі шати одягни, Скинь стару свитину. Сину, рідний сину! Ти ж моя дитина! Обійму міцніше я й забуду провину.