Сонце. Я ховаю твій поцілунок на щоці під своєю долонькою. Наче то є великий скарб. Від усіх людей. Нишком: "Він тільки мій!" Закриваю очі від незвіданої насолоди, наче твої гарячі й до божевілля ніжні уста ще досі обпікають жаром мою невинність. "Ти промінчик щастя у моєму житті" - ти потайки мені написав. І від тих слів я тану, наче шматок льоду...ні, від твого поцілунку і вже вся мокра! "А ти...ти ж сонце в моєму житті." Так розтопив, так запалив, пригрів, пропік наскрізь своїм теплом моє тіло. Знову заплющую очі - жмурюсь, поки та солодка посмішка нарешті втопить мене в щирості. Не відкриваю...бо тільки так просто зараз зможу милуватись твоїми котячими очиськами. Такі хтиві, такі заманливі розпалюють мою жагу знову і знов. Сонце. Я тебе хочу.