На ратному полі – вої Не довго зосталось – рідні мої Поклали вам Право – на дань, Милувати, або карати. Гялархорн – піснею лине Ще трохи – і скінчиться все, за хвилину. Стріли – у небі парять. Марени – слуги за нами біжать. У небі – стяг із символом Рода Буде битва, жорстока. Вся Русь на змах стоїть, За Рідну Віру, край боронить. Ворог лютий, багато його, Поле від нього чорно. Вперед пішли, Русичі завзяті, У січу, щоб нелюда здолати, Побігли слуги темряви, Ще трохи, й перемога Брати! Та щось не гаразд, ріг трубить; Відступати!!! Не міг зрозуміти ніхто, А було все просто... Поки в січу ходили, Русь нескориму – загубили. Віра нова, порядок теж, Що, все забули – авжеж. Поміняли все, Від письма, до тих хто живе. Більш не діти, раби, І всі славлять мерців. Похмуре небо над Русю висить, Гаї, замерли, кругом – нежить! Помрачнів мій рідний краю, Це не Русь – тебе не знаю. Батьківщино вставай, Святослава згадай! Та марно усе, Круг не воїн – все неживе. Не Орел Перуна, Ординець грач, Так і живуть – стон та плач. ...Може колись, прийде час, БОГИ МОГУТНІ, ЗГАДАЙТЕ ЗА НАС