Вогонь пропалив мої повіки Та дим ринув легенями. Я стояв дивився на розбиту автівку, Вона витанцьовувала полум’ям А ти долонями торкалась скла. По твоїх щоках бігли сльози.
Я віз тебе, щоб залишити в лісі. Ти постійно торочила дорогою якусь нісенітницю, Та била мене ногою, бо твої руки були прикуті наручниками до ручки дверей. Коли я в сотий раз виймав цигарку Та вставляв кубинську касету в програвач Я злетів з траси.
Машина була перевернута на стільки, що моя голова лежала в твоїх руках А ти мовчала. Я викарабкався Не роздумуючи лишив тебе.
Личко обрамлене склом Закрила ковдра вогню Твоя рука сповзла, лишаючи спогад на запітнілому склі. Я бачив через проміжки пальців, котрі тримали цигарку, Як ти феєрверком розліталась в повітрі Падаючи дощем.