Дальня путь лежить через Хмари і небес блакить, Там в чужім краю не знайде Вона любов свою, бо вбиває золото красу.
Приспів: Вона була подібна до сонця Принцеса луків. Вона одна володарка лісу – Тварин и птахів. Зростаючи в некошених Травах Серед лілей. Вона була променем світла Серед людей
Тільки не знайшла все, До чого прагнула душа. Золото й парча залишили Обпік на плечах, І отруту смерті на устах.
Приспів: Вона була неначе дитина – Принцеса луків. Вона одна володарка лісу – Тварин і птахів. Зростаючи в некошених Травах Серед лілей. Вона була дитиною світла І світлом людей.
Але ніхто не в силах згасили Сонце в безодні зла, Ніхто не в силах спинити Розталь.