Вітер старі імена розвиває, Нема вже дороги В покинутий рай, Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш, Не повернеш мене, – Любий прощай...
Я залишаю твій берег – Це час розправляє вітрила, Знай!
Сонце сідає і зорі вертаються, Казка моя, прощай. Знаю, колись тебе знайде, Неначе мелодія, Нами давно забута, З давніх давен Ніжним вітром занесений Подих із мого сна.
Ти віднайди, ти віднайди, Ти віднайди Мене в минулому, там, Де панує весна.
Там, де у диханні ночі Останнього слова Тремтить луна. Ти пригадай кожну мить, Кожен крок У безмежно далеких снах. Була, а може здавалось, Що справжня – Кохання весна Нескінченно рання, Знов спалахне І розтане без відчаю, Наче омана.
Знай, це – не сон. Знай, це – не сон. Знай, це – єдина правда, Вічності істина. Смерть подолає єдиний закон – Вічна любов моя...