Десь у полі колоситься Несміливо доля... Полетіла би, мов птиця, Та чи ж моя воля... І тримаючись коріння На землі лишаюсь. Пісні золото-насінням Душу засіваю...
Десь у полі край дороги Дозріває колос... В миті радості й тривоги Чую мамин голос... Чую пращурів молитву, Що не дасть упасти, Знову тугу пережиту Заміню на щастя!
Хай стерня у ноги коле, Я не зупинюся! І до тебе, рідне поле, Вдячно пригорнуся. Хай гойдає мене вітер На долонях мрії... Я дарую тобі, світе, Зерна золотії!