Вітер старі імена розвиває, Нема вже дороги в покинутий рай, Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш, Не повернеш мене, - любий прощай...
Я залишаю твій берег - це час розправляє вітрила, знай!
Сонце сідає і зорі вертаються, Казка моя, прощай. Знаю, колись тебе знайде, неначе мелодія, Нами давно забута, З давніх давен ніжним вітром занесений Подих із мого сна.
Ти віднайди, ти віднайди, ти віднайди Мене в минулому, там, де панує весна.
Там, де у диханні ночі останнього слова Тремтить луна. Ти пригадай кожну мить, Кожен крок У безмежно далеких снах. Була, а може здавалось, Що справжня - Кохання весна Нескінченно рання, Знов спалахне і розтане без відчаю, Наче омана.
Знай, це - не сон. Знай, це - не сон. Знай, це - єдина правда, Вічності істина. Смерть подолає єдиний закон - вічна любов моя...