Я хочу, щоб дерево було зеленим, Щоб сокира його ніколи не торкалася, Щоб колискова бабусі знов прийшла до мене І зі мною назавжди зосталася.
Щоб будинок мій був високим і гарним, Щоб поруч зі мною жили привітні люди. Щоб кожне добре діло не лишалось марним. Щоб так було назавжди і усюди.
І хочу, щоб річка була чистою, Бо влітку ми любим в ній купатися І сонце посмішкою променистою Не забувало зранку привітатися.
Я просто люблю збирати квіти І дихати їхніми п’янкими ароматами, Я кожному другу по-справжньому радітиму Нананана, з ним весело співать
Є у кожного з нас В серці мрія своя! Знаю я, знаєш ти – Це не сон! То прийшов новий час – Знаєш ти, знаю я – Досягнути мети Можна тільки разом!
Я хочу, щоб друзі ніколи не плакали, І кожен пишався великою родиною! Ми вчимося жити, і мені не однаково, Ким я стану, коли виросту, аби була людиною!
До мене прилетіла ластівка І гніздо лаштує під моєю стріхою! Моє серце розривається від щастя І я готова поділитися своєю втіхою!
Над своєю землею пропливу разом з хмарами... Пролечу над нею разом з лелеками... Чи можуть бути гори чужі такими гарними? Чи можуть бути степи такими далекими?
Всі ми діти землі казково-чарівної! Кожен з нас став її малою частиною! Всі ми діти єдиної країни! Всі ми – сім’я!