Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная. Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай. Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї вмочиш в холодну росу. Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько. Тепло - нi вiтру, нi хмар. Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар. Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати, тиху розмову твою. Нiчка поклала всiх, соном окутала,- анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої, знудженi працею,- нас не сполоха їх смiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.