Та заспокойся ти, я вже поруч! Знiмаю капелюх, кладу праворуч. Ти запитаеш, як завжди, чи я кохаю. А я не знаю, чуеш, я не знаю!
Чи можна це назвати, отим коханням. Чи лиш моїм, важким випробуванням? Чи може я поганий або ти погана, Але всi зустрiчi залишають рани!
I твоя кава охолонула вже на вiкнi, I знову лiжко, поцiлунки, як увi снi. А завтра зранку я тихо зачiняю дверi. Ти прокидаешся сама - Маленька Мерi!
ч.2
Ти вiриш, як дитина, у свiтле майбутне. Ти вiриш, що i я, буду в ньому присутнiй. Читаеш СМС, сповненi змiстом, А я в цей час п`ю горiлку, за мiстом!
Тихенько плачеш у своїй, самотнiй квартирi, А я спiваю пiснi, на корпоративi. Ти їдеш на метро, а я прямую пiшки. Ти розумiеш? Ми з тобою рiзнi трiшки!
Та все одно, що ночi, з тобою зустрiчаюсь. На декiлька годин, до тебе повертаюсь. I я в цей час, мабуть таки кохаю, Але щоранку , тихо я зникаю!