Тихо заплаче земля, З нею заплачу і я. Поміж високих дубів у райськім саду. Співами ангелів там заколисаний, В сотні небесній навіки залишуся, Мене пробач, мамо, я не прийду.
Встане навесні зоря, З нею Вкраїна моя. Грізно завиє до неба широкий Дніпро. Сам же колись то мріяв під Місяцем, А відтепер я житиму високо, Тату, мене не шукай серед дібров.
Впаде на гріб мій сльоза, Осяде навколо роса. А у саду жеврітиме первоцвіт. Настала пора, он ключ мій летить, Летітиму з ним, бо я вже простив, І ви того, хто в мене стріляв простіть.