Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. Стоїть старий, похилився, Мов козак той зажурився.
Що без долі, без родини Та без вірної дружини, Без дружини та надії В самотині посивіє!
Явор каже: – Похилюся Та в Дніпрові скупаюся. – Козак каже: – Погуляю Та любую пошукаю. Козак каже: – Погуляю Та любую пошукаю.
А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дівчаточка із гаю Виходжаючи співають;
Повбирані, заквітчані Та з таланом заручені, Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та й співають. Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та й співають.