Ой діброво – темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік... Багатого Собі батька маєш. Раз укриє тебе рясно Зеленим покровом, – Аж сам собі дивується На свою діброву...
Надивившись на доненьку Любу, молодую, Возьме її та й огорне В ризу золотую І сповиє дорогою Білою габою, – Та й спать ляже, втомившися Турбою такою. (ост 4 рядки – 2)
Ой діброво – темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік... Багатого Собі батька маєш.