Ти тільки не забувай мене, не відпускай ніколи. Міцно обійми мене знову… ти тільки не залишай мене ось тут самого, просто крім тебе одної мені не треба нікого…
Непомітно пробігать дні і ночі, залишаючи на пам’ять сльози. Краплями дощу я впаду з неба на асфальт, розмию всю цю прозу, яку я написав колись тобі... пробач за біль і грози, за те, що рідко дарував тобі я білі рози, а ти ж їх так любила… потім малювала на папері нас обох, була така щаслива. А я тобі дістав би зірку з неба, та це не в моїх силах. Вибач, я не сказав тобі, що криється у серці моїм, я програв війну в любов, тепер складаю зброю, назавжди залишусь я з тобою, й де б не була ти, я буду поряд, чуєш, завжди буду поряд я... А ти напевно лінія любові на моїй долоні, наче в марафоні, подолаєм ми всі перепони долі, як Титанік, ми потонем від любові, ти тільки не відпускай, а просто будь поряд…
Ти тільки не забувай мене, не відпускай ніколи. Міцно обійми мене знову… ти тільки не залишай мене ось тут самого, просто крім тебе одної мені не треба нікого…
Такими красивими очками ти дивишся на мене, Шкода, зі стола робочого, а я скучив шалено! Не викинь наші почуття в пакет з поліетилену, Я скоро буду і ми вирішимо всі проблеми. Обсудимо всі теми, мені нікого не треба. Ця штука під ребрами досі стукає лиш для тебе… Ти — наче білий лебідь серед цих стерв’ятників І я від неділі рахую дні до наступної п’ятниці. Нехай нас судять, нехай ми такі різні по суті. Але по справжньому добре, лиш коли ти присутня. У тебе нова сукня, тобі так сильно личить, А в мене студія і мрія про кліп на музичний. Твоє обличчя для мене — це ідеал краси. І мої почуття такі чисті, як капельки роси. Ти не кажи, що байдужий, бо це не правда, знай, Ти для мене все і я дуже прошу - не відпускай!
Ти тільки не забувай мене, не відпускай ніколи. Міцно обійми мене знову… ти тільки не залишай мене ось тут самого, просто крім тебе одної мені не треба нікого…