Вбивай мене або віддай під трибунал. Я усе, що мав тобі віддав... Краще вмерти, аніж вірити в твою любов, захлиснутися від болі і піти на саме дно. Вов! А де ти була коли я знову помирав? Ти посміхалася у спину, а я тільки вдавав. Тепер давися сльозами, ти нікому не потрібна. Ми чужі з тобою, просто між нами прірва. Носи свою корону і поламані крила. Вдавала з себе Ангела, але кого ти дурила? Манила красотою, занепастила душу. Тепер змивай з лиця свою розмазану туш, хе. Знаю ти будеш на мене ніколи чекати. По життю актриса вмієш різні ролі іграти. Але в цьому кіно ти забула слова. Пуста кімната і ти засинай сама...
Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани... Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани...
Можливо ми колись і перестрінемось з тобою... Десь так через пару років під новою весною. Ми пройдемо повз навіть не вітаючись, а колись були разом купи міцно тримаючсь. Я зненавидів той день коли зустрів тебе. З такою самою ненавистю ти згадуєш мене. І хай ридають небеса, нехай ллються дощі, нехай розмиють всю печаль у моїй душі... Холодний вітер дує в спину і збиває з ніг, кидаючи мене, як лисття, прямо під твій поріг. Та я не хочу повертатись! Вже занадто пізно щось міняти у житті, ми занадто різні... Ми з тобою не такі, як були раніше! Ти байдужа і пуста, а я далі у віршах. Осінь гріє твоє серце холодним теплом і проходять дні помалу за твоїм вікном...
Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани... Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани...
Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани... Я ненавиджу тебе. Я ненавиджу усе, що було між нами. Я знаю біль пройде, але час не загоїть рани...