Я може буду і не правий, якщо не ультраправий, Але краще буде щоб у тебе пульт відібрали. Нова влада та старі порядки, беруть як брали, Інший штурман шоб брудний минулий культ відіпрали.
А у нас по старому, винні завжди були зверху, Моя хата скраю, в пам’ять, кажуть, вір ти, стрету. Відчуття причасності наче біль у мертвих. А я ж продовжую писати, цілі впертих.
Був один такий, життя його на дно тягнуло, І душа аж до останнього ті ноти гнула, І всі думки в потоці ночі вільнім потонули, Лінь аж потім під кінець повела в минуле.
Ніби і живий лишивсь, але чи то людина? Ні цілі, ні шляху, знайшли малечі побратима. Хто його убив, втечі в ніч у пілігрима, В рюкзаку всі речі, добродився до могили.
Приспів: І ніхто не знатиме з людей де винуватий, Всі до біса чуднуваті, в вухах вати забагато. Правда на фоні брехні була завжди бліднувата. З неї свої власні соки ніяк не збудувати.