Залиш цей дім, і мене там не чекай. Не вернусь я туди, де слів моїх не треба. Там може грішник вознестися прямо в рай, І може злодій наректись посланцем неба.
Там прагне кат лаврового вінця, Героїв чернь засуджує до страти. Не дай нам Бог ганебного кінця. Дай, Боже, диким натовпом не стати!
Облиш мене і про любов не марнослов, Вона немов чума у стінах цього дому. Тут добрий той, хто щедро вимастився в кров, А милосердя - наче милість на замову.
Ім'ям любові смерть дарують тут, З любові тут осквернюють могили. Не дай нам Бог до неба шлях забуть, Дай Боже нам не змарнувати сили!
І птахом, птахом над хрестом могильним Злітають трепетні слова: Пробач нам, Господи всесильний, Дай, Господи, нам крихітку добра! Дай, Господи, нам крихітку добра!
Залиш собі це сплетіння дивних рим. На жаль, поетів в цьому домі не шанують. Тут дилетант старі гріхи прощає всім, І не за розум, за багатство тут цінують.
Не сонце тут, вогонь неону - цар, І флейти замінили на тромбони. Тож дай нам Бог відстояти вівтар, Дай, Боже, нам не втратити корони!
І птахом, птахом над хрестом могильним Злітають трепетні слова: Пробач нам, Господи всесильний, Дай, Господи, нам крихітку добра! Дай, Господи, нам крихітку добра!