Пам*ятаю як зустрілись і побачив ці очі не забув як через них я не спав довгі ночі буду вічно пам*ятати ці палкі поцілунки те як ми обіймались та метелики в шлунку
Та що таке з нами коїться чому ми як діти ми свариримось через дурниці та куди це подіти я хочу бути лиш з тобою та щось заваджає Ми не можем бути вдвох та вогник наший палає
ми боримось з своїм характером забивши на принципи ми залишаємось у двох і кажемо долі викуси І я не знаю як ти а я буду боротися тому що я тебе кохаю і не вмію здаватися
Кажуть що любов не вічна і вона пропадає та я не вірю цим людям в них душі вже немає вони скитаються по світу і тільки бухають І про кохання толком нічого не знають
А для мене кохання це ти моя рідна І твоя усмішка для мене промінь чистого світла який мене зігріває кожної миті так само як твої оченята несамовиті
Та я вибрав тебе і тільки ти так потрібна і не повірю я у те що боротьба наша хибна Тримаючись за руки все пройдемо це моя віра Я раджу небу зупинитись бо він випустить звіра
Звір нічого не боїться і в нього сили багато він все буде крушити він вже не буде чекати він поламає всі стіни в лабіринті кохання він дойде до коханої він їй зробить зізнання
І наступає тишина я чую серцебиття До тебе так поволі тягнеться моя рука І чи візьмеш її у руку знати тільки тобі Та це все мої мрії прості