«Порожня кімната» У моїй порожній кімнаті Самотньо і темно, мабуть… Бо в ній заблукали крилаті Думки і мого неба суть. Я кожну хвилину стрибаю! Хвилина… і знов я лежу… У стелі я сумно шукаю Білого й чорного межу
Пр. Завтра я знову птахам, що летять, посміхнусь Завтра у світле життя, своє, повернусь Завтра то завтра, а коли настане воно? Ніч нескінченна, а день, наче старе кіно…
Я знову рахую хвилини Та нерви, чомусь, за своє! Повільно сповзаю по стінах І плаче знов серце моє! Я душу свою відпускаю, А вона не хоче іти Все зникне і це теж, я знаю Я мушу вперед, далі йти!