Сльози, які рахує Бог – кількість врятованих душ І може винен сам? Чому це все не сон? Втрачений сенс життя – убитий смутком Страшенний вибір, задля порятунку
Вечір.. повільно на землю сповзали сутінки ледве чутні звуки міста, скуті кроки, що уже не мали суті шлях додому сьогодні вже не приносив радість і як іти туди(як?)
після того, що сталось? Чи знайде слова дружині за свою недбалість? та що там – жахливу помилку, годину тому тепер не може мовити вже ані фрази оператор мосту на залізниці з величезним стажем
усе змінилось враз для нього а день так добре починався, син любив бути з батьком спостерігати за потягами, що блукали по мосту який то підіймався, то опускався
з батькового посту та за людьми у віконцях - мандрівників залізниці. Часто брав на роботу дитину, яка чекала вже знову ті лиця… і цього ж разу разом підуть до залізних колісниць
гарячі промені липня, вже відцвітали липи на землю падало цвіття від подиху вітру який сьогодні надто рвався у вирій.. дивний шепіт (стій!!!) і голосіння птахів
про погані вісті..(та) вже майже на місці в обличчя листя, підіймався вітер грався ніби, знати не міг, що він заставить зробити свій – найскладніший вибір
виднівся потяг вдалині, потрібно опускати міст який вже майже тут (де син?) – заціпенів від жаху дитину зносить у шахту шквалом (тату!!) та вже немає часу на варіанти
якщо не опустити міст – сотні людей на терези але натиснувши важіль – загине син страта єдиного та найціннішого задля спасіння усіх і цей посил, про найскладніший вибір цей посил