Пв(Інженер) Вечорами, біля каміну я застигну в кріслі Сухий клен потріскує, сипить жаром Грію новий вірш, як в долонях віскі - Чим глибше в музику тим ближче істина
Куплет(Малиш) Якби я міг змінити все, та ні, мільйони треків_ Засіли в голові, й не представляю я себе без репу_ Вже треба рухатись вперед,_ будувати майбутнє Але все глибше в музику, _інакше і не може бути
маршрут утратить сутність якщо стане відсутня, що тоді буде піду в нікуди Моя отрута_ краще бути по суті ніким для всіх Та бути всім_ для цього треку ніж навпаки
Камін_ де вже давно нема вогню_ лиш тліють мої вірші серед холодних стін_ віддати все_ і не чекавши нічого взамін_ я не можу інакше, вже не треба змін
лишаюсь тінню, привидом , примарой натовпу і поки це зосталося ще моїм напрямом_ і не знаю чи довго я протримаюсь тут_ не залишити музику, бо це просто абсурд