Самозахист - Пляма на полотні | Текст песни

• Тексты песен
• Самозахист
• Пляма на полотні

Перед очима художника натягнута тканина
Ми створюєм свої картини в полоні відтінків
Сторінки відвертості, ілюстровані думки
Все віддавши творчості, щоб лишити слід
Розфарбувати світ і не залишитись на дні
І тільки власні ідеї фарбами на полотні
Ми віддані мистецтву в рабство, захоплені законом
Жанру, у творчих мандрах, душевні рани,
Сплески щастя, краса природи та її чарівність
Підходь по-ближче, відчуй ту свіжість
Та таємничість В художника є різні задумки
Але при створенні своїх малюнків ми повинні
Розуміти, що не стерти всі невдалі портрети
Не змінити їх на більш яскраві сюжети
Як старим пером поєта життєві куплети
Тому підробкам і фальші заметами шлях перекрито
Назавжди. Лиш справжні пейзажі для сценарію долі
По-більше персонажів у епізодичних ролях
Кожен створює майбутнє взявши гамму кольорів
Щоб не залишити лиш пляму на полотні
Пв
Дорогами мистецтва в павутині днів
Шлях пейзажу від ескізу до вернісажу
Людині як художнику не треба слів
Знайти сюжет і гамму, не лишити пляму (на полотні)
Інженер ІІ
Він має свій секрет – у всьому бачити прекрасне
Мистецтво не підвладне часу, його завдання –
На картинах залишати питання
ілюзія простору ,Відтінками гострими, об’єм на площині, перші
Спроби плямами на полотні, великим даром наділив його творець у душі майбутній митець
З багатим внутрішнім світом грою тіні і світла
У пошуках тонкого колориту
на ґрунті із суміші крейди і клею Прозора м’якість акварелі
Почуття різними барвами, червоними фарбами
Повстання темпераменту юності
Час поклав роки на палітру майстерності воском свічки, кохання перетворене у звичку
Пульс його натхнення у шедеврах Леонардо
У новаторських ідеях захована правда нажаль нічого не варта
Як чекали свого часу картини Рембрандта
Непомітний серед купи талантів
У напівтемних коридорах, де під різним кутом зору
Розкривав таємниці вузькому колу
Відкриття художньої школи (за)лишилось у далеких ілюзіях
Як тріумфи і вистави у прозорих залах – пісочні замки,чи все дарма
І лиш картину неможливо обмежити рамкою
І вже волосся вкриває зима, тремтить рука
І очі віддаляють відстань до мольберту
Але він вперто рухає мистецтво і життя вперед
Сумний сюжет, похилий силует, останній витвір –
Свій автопортрет, і тінню смутку у кутку останній підпис
А перед очима його перший ескіз і всі картини,
Його Вміння і знання, як історія життя, яка висить на стіні і чекає визнання
Щоб не лишитись назавжди нерозгаданою руною чи плямою на полотні.
3k. Malysh
Пройшли роки. Нажаль вже зіграні всі ролі
Бо людське життя знаходиться у часовій неволі
Ілюстрація долі на старому полотні
Яскраві фарби потускніли та обличчя сумні
Настав час прощавання і для цієї картини
Останні хвилини вона висить на цьому місці
Її знімуть та забудь звісно замінять іншими
Лиш буде згадуватись своїми близькими
Багато різних життів бачила картинна галерея
Сюжет як витвір мистецтва і як невтілена ідея
Різноманітні портрети, але згадаються тільки ті
Хто не залишився лиш плямою на полотні

Самозахист еще тексты