Останіім часом я став не подібний на себе, Став голос хриплим, сильно колить в ребрах, Нерви де ви, вмерли може ні? Думки мене перли тоже в множині.
Може божевільний він,казали в спину люди, Може просто вільний від обману і бруду, І між студійними кабінами, стінами білими, Дякуємо Богу, що не виросли дебілами.
Вмілими римами , ми поділемо записи навпіл, Як на планеті поділили всі запаси нафти, Правди не відібрати, не кидати в біді брата, Мене навчила мати, мене не поламати.
Матом крити, одному в стінах закритих, Стіки пити, шоб всередені втопився критик, Не бритим, в роті з присмаком приторним, Мені б додому, совісті донести торби.
Пізно лізти мені в футболісти звісно. В мому віці тато вже почав мутити бізнес. А я спакував валізу, відкрив собі візу, я його люблю правда, просто ми з ним різні.
В 6 ранку, холодно і якось пасмурно, Я йду п'яний без паспорту, Поміняли всі маршрути автотранспорту, в місті, Не знаєш на, що сісти,щоб звідси,проїхати цю відстань.