Я сьогодні вийшов на вулицю і побачив людей, Побачив сивих дідусів і маленьких дітей Побачив, як серед будівель і тачок, Люди сміються і плачуть, Банально задумався шо все це значить?
Я озадаченим, рухаюсь в сторону центру, Люди в гаджетах йдуть, всі вниз лицем тут, І в кожного життя складається по різному, Чомусь ми поспішаємо жити, так ніби ми запізнюємось.
Я ніколи не думав про це раніше, Всім потрібні гроші, якомога більше, І вже не актуальна стала допомога іншим, Твої проблеми, крім тебе, тут ніхто не рішить.
Телевізор лапшу навішав, в інтернеті ше гірше, Дякую Богу,що правда залишилась в моїх віршах, Я не стану тихішим, маю надію, Шо не буду іншим,навіть коли посивію.
Приспів: Серед сотень будівель і тисяч тачок, Серед людей незрозумілих, і проблем на здачу, Я на глобусі місце соб позначу, Я там буду однозначно, однозначно.
Знаєш я помаленько сходжу тут з розуму, дозами, Мої окуляри стали розові, Повсюду пазурі, погрози, позови, Дешеві позери міняються позами, я це зрозумів.
Я люблю Львів з грозами, закоханих з розами, Люблю зиму з морозами, літом люблю морозиво, Люблю зелений чай, коли мене морозило, я люблю свій район навіть переритий бульдозером.
Ми звозимо на озеро, музику в настрій, Сідай до нас ти, бери маску і ласти, Подалі від маргіналів, що нас ділять на касти, Це твоє життя братан, не дай його вкрасти.
Вічний кастинг, кредитні пастки, як встояти тут, щоби не впасти, В житті багато виборів, і багато доріг, Але я б нічого не міняв, навіть якшо б я міг.