Ішов козак з Дону, Із Дону додому. Та й сів над водою, Проклинає долю:
-Ой, доле ж ти, доле, Чом ти не такая Як доля чужая?
Що чужая доля Все п'є та гуляє, Все п'є та гуляє І все собі має.
Обізвалась доля По тім боці моря: - Козаче-бурлаче, Дурний розум маєш, Що ти долю лаєш. Що в день заробляєш Музики наймаєш, Що в день загорюєш За ніч промарнуєш.