В свої 20 узбіччям я йшов і курив Пролітали по трасі машини Кожен з автомобілей мав свої номери У двадцятім пробилися шини І авто перекинулось і зайнялось І я теж покотився узбіччям Чувся голос з вогню: ТИ життя вже прожив На прощання я привидів кличу
Я з минулого твого що ти марно прожив Ти був злим і нікого в житті не кохаєш Хоч і думаєш що в житті ти любив, Про кохання нічого не знаєш А кого ти образив, ти запам"ятав? Своїм брудом осипав обличчя Ну, скажи, що ти доброго в світі зробив? Я наступного привида кличу
Я лежав і не міг заперечити слову Я не знав про кохання нічого Я лиш знав що цей світ зробив нас такими І що з друзів у мене - нікого
Я з майбутнього твого, що дарма проживеш Ти дурний і дурні твої мрії Якщо минуле відсутнє - куди ти ідеш? І кого на шляху ти зустрінеш? Знаєш, бути сміливим для цього життя Ще нічого в житті це не значить Он, твій ангел в калюжі із крові сидить Він не ранений, він гірко плаче...
Я дивився на ангела - він все ридав Та і я теж не втримавши сльози Закричав що на світі усе би віддав Навіть те, що віддати не в змозі Що кохав би як вперше, що вірив в весну І любити людей я б навчився Та відчув - наді мною хтось знову повис Третій привид над трасою взвився
Я отямився в ліжку своєї квартири І від щастя німіло все серце А на килиму аркуш і надпис на ньому: "Ще не пізно прожити як вперше..."