Блакитне небо вже не те, Рожеві зорі замете холодним снігом твоїх відмов. І все моє вже не моє, Забрала навіть не своє, Чекай! Тримай ще жменю розмов.
Навіть, якщо ти справді підеш, Навіть, якщо краще за мене знайдеш, Я просто прошу, не забувай мене, Адже було чимало моментів, Що зв'язали мене і тебе.
Відпускаю я тебе. Не тримаю я тебе.
І коли сонце сяде знов, Згадаєш про мою любов, Але не буде поряд вже мене, Ти тихо-тихо позіхнеш, Адже від серця правду не сховаєш, Вимкнеш світло і заснеш.