Осінь, осінь, малюєш карту моїх падінь, Застеляєш жовтим листям чорну глибочінь, Осінь, осінь, я прошу тебе, Побудь зі мною ще. І ще.
Яскравий твій сміх, розіб’є тишу пустоти, Подаруєш хмари у склянці чистої води, Останнім рейсом відправиш посмішку мені, Прощавай, прощавай, мій сірий небокрай.
Я знаю, де я буду, я чую голос твій, Я знаю, не забуду, тримай мене я твій.
Усі дерева наче пофарбовані вогнем, Усі дороги розмиті вкрай дощем, Ти маєш все, чому ж тоді втікаєш, Постривай, я заварив для тебе чай.
І рівно через рік ти знов прийдеш у місто, Тобі пасує це помаранчеве намисто, І рівно через рік обіймеш знов так ніжно, Розчиняюсь у кольорах, А за вікном вже сніжно.