Знаєш, як буває, світло стає, як тінь справжні речі риси втрачають, І створюють ілюзію змін.
Знаєш, як буває, коли ти геть один, Від шумної компанії тікаєш, А ніхто не помічає.
І так багато, багато пустих годин, Замало, замало чистих світлин, Я задихаюсь, пустіть на волю! Я вже втомився від тотального контролю.
Пам'ятаєш, як раніше, ти жив та вірив в любов, А зараз цинічно руйнуєш основу з основ. Пам'ятаєш як раніше, ти був щасливий просто так, А тепер для щастя тобі потрібен майже літак.