Мати наша, сивая горлиця, Все до її серденька горнеться: Золота бджола намистиною, Небо празниковою хустиною, Сивий дуб прокуреним прадідом, Білочка мальованим пряником.
Мати наша, сивая горлиця, Все до її серденька горнеться: Хата ластівками над стріхою, А береза вранішнім солодом, Жура-журавель над криницею Чистою сльозою-водицею.
А земля пшеницею ярою, А літа замисленим явором, Що із сорок першого журиться: \"Де ж це, молодице, твій суджений?\"
Мати наша, сивая горлиця, Все до її серденька горнеться: Хата ластівками над стріхою, А туман вдовиною втіхою, Крашанкою сонечко в миснику, А вона до всіх до них піснею.
А земля... А літа... А вона до всіх до них піснею, Піснею...