Криваве небо, мертві гаї, То нам принесли дари. З'валтовані жінки, занедбаний край, То є - всім обіцяний рай! Два тисячоліття нас 'валтують, Дві тисячі років над нами панують. Замість Богів Рідних, Дали свору - хворих психічно. Там, де колись Сварога чур стояв, Ворожий знак став. Де храм Святовита - світом сяяв, Тепер "спаситель" шинок наваяв. Де терем князя був, Стоїть клітка холуїв. Колись, у краї цім - жили вої незборені, Тепер залишились паскудні холуї. І вважають - юди..., Що скрутили арію руки. Меч що відібрали, занапастили дім, Що тепер ми всі по однім. Та сталось - не так, як гадалось, Не всі продались. Вмієм і меч і сокиру в руці тримати, Та ними ворожі голови відрубати. Ще зів'ється над ненькою - Україною, Стяг величний, з перемоги - руною. Маємо гідність честь є вибраний шлях, Скрегіт мечів - ми почуєм не раз!