Від степів до гір високих, ген за обрій пролягла, Синь небес рясним колоссям, рідна батьківська земля. З Божого благословення й материнського тепла, Тарувала в світ пісенний, мені доленьку, весна!
Приспів: Я до тебе, моя мамо, як в дитинстві притулюсь, На світанку, рано-вранці, я за тебе помолюсь. І попрошу в Бога ласки, неба чистого блакить, Щоб в житті мені не впасти, так як ти учила жить. ***
Дарувала мені ненька, своє серце золоте, І любити научила, те що рідне й дороге: Мову нашу колискову й нашу земленьку святу, І молитви щире слово я навіки збережу.
Приспів. Програш. І попрошу в Бога ласки, неба чистого блакить, Щоб в житті мені не впасти, так як ти учила жить.