Ми не живемо, ми лиш чекаємо смерті! Нащо ми народились, хто відповість? Іноді раптом щось торкне у серці, Але то не кохання, а ненависть!
Нам не розказали, як треба жити, Ніхто не підказав, що нам робити. В житті багато пасток і як їх обійти, Ніхто нас не навчить, і нікому допомогти.
Ми помираємо, тікає життя, Заплющуєм очі, ідемо в забуття. Ми не живемо ми лиш чекаємо смерті! Щось торкне у серці - ненависть!
Світ – це дивна річ, його не осягнути твоїм сірим мозком, стій! І тупо дивись, що ти наробив, твій вчинок жорстокий, ні, ти не один, Таких як ти вдосталь – телепнів, дурнів, але ми не такі і це тебе дратує!
Ми помираємо, тікає життя, Заплющуєм очі, ідемо в забуття. Ми не живемо ми лиш чекаємо смерті! Щось торкне у серці - ненависть!