Така її доля... О боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те. що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту! Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки: Одна, як та пташка в далекім краю! Пошли ж ти їй долю - вона молоденька, - Бо люди чужії її засміють. Чи винна голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума - заблудив. Така її доля... О боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те. що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту!