МАМИНА КАЛИНА 1. Зацвіте калина в літні вечори, Що садила мати, тай для дітвори. Вже дозріли грони в той осінній час, Мати до господи закликає нас. Пахне, осінній квіт запашний, На очах лишився погляд ясний, І все, як не минали літа, Усмішка й простота. ПР : Дай вам Боже щастя і сонячних днів, Аби струмок у вашім серці ще довго бринів Аби навчили ви онуків любові тепла, Бо золоті в Вас мамо руки, душа золота. Дай вам Боже щастя, і світлих ночей, Не зустрічала я на світі добріших очей. Сьогодні вам бажають діти любові й тепла, На Многі літа. 2. Розквітає хата вся у рушниках, Що творила мати голкою в руках. Кольорова нитка все її життя, Ой минали швидко молоді літа. Пахне, осінній квіт запашний, На очах лишився погляд ясний, І все, як не минали літа, Усмішка й простота.