Хіба у тому вся вина, що ти надвечір вже п’яна? А тут нема провини, бо гуляє Україна. Короткий день, така довга ніч... Сплетіння тіл... та аналіз на ВІЛ...
До тебе завітає дивний сон, Гостинь-гостинь за святковим столом. По тебе заїде червона карета... Здиміла в руці дорога сигарета... Загуляють вітри, розпутні та грішні, Читатимуть зп’яну твої білі вірші. Мовчить телефон неначе помер, В цю ніч він єдиний у тебе партнер.
А хтось стоїть за полем, проклинає свою долю... Мовчить чиясь зозуля – всі ті роки промайнули. А за вікном гукають хлопці, Чекають з хати, щоб з тобою переспати.
До тебе зайдуть незнайомі люди, Нап’ються води із брудної посуди. Посидять на лаві, зіграють у шахи, Знімуть з твого тіла старенькії лахи... Шоколад на столі, а на дворі світанок Збирає в обійми своїх полонянок. Надворі лукаво всміхнеться гадалка... Сьогодні коньяк, завтра вже мінералка...