Чи знаєш ти, як сильно душу б’є безжальний дощ? Так ніби він завжди чекав лише мене. А як болить зимовий спокій нашого вікна, Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.
Така як ти буває раз на все життя і то із неба. Така як ти Один лиш раз на все життя не вистачає каяття, коли без тебе я...
Забути все здається я б ніколи не зумів Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі І погляд твій -- він вартий більше ніж мільйони слів Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.
Така як ти буває раз на все життя і то із неба. Така як ти Один лиш раз на все життя не вистачає каяття, коли без тебе я...
[2012.04.13 - Вручення премії Гордість країни, Національна опера України ім. Т.Г. Шевченка, Київ, Україна]