Закінчивши свою школу, вищий навчальний заклад, Ти думаєш, куди в житті примостити свій зад Ти з острахом дивишся в напрямку, де буде завтра, Із ностальгією й трепетом дивишся назад
Ти ще зелений, не знаєш всих життєвих пріколів, По світу бродиш, як без поводиря караван, Але поволі натикаєшся на перепони, Бо мудра рідня на тебе давно вже має план
Мама відразу ж тягне за свій торговий прилавок, Батя учить в який бік крутити гайки, Бабця говорить, "цьому дурню все по барабану" А старший брат навчає крутити косяки
В такому руслі минають спокійно рік за роком, Поки ти варишся в потоку нав'язаних дій, І ти стараєшся наче пливти за потоком, Та діла все-одно немає з цього , хоч убий
Ро бо та Де ти взялася на мою голову Накинулась у ванній на голого Ро бо та Як би від тебе втікти Туди, де своїми лапами не дістанеш ти
І тут ти вирішив діяти, взяти в свої руки, Усі моменти життя свого, і упав у шок, Ти зрозумів, для того, щоби усе було круто, Треба мати в руках бабла нехилий кусок
Одразу залпом артилерії, десядків градів В твоїй голові щосекунди тараторить, як радіо, Ідея, та що не дає тобі спокійно спати, Бо ти стривожений думкою, де ж те лаве узяти
Відкриваєш інет, знаходиш кілька вакансій, І сподіваєшся, що скоро тривога мине, І на співбесіді щоб не сильно замахатись, Відкриваєш ворд, і пишеш резюме
Вказуєш у ньому всі свої найкращі здібності, все те, чого, по суті, ти ніколи не умів Але посеред тексту фраза "та пішло це все" Свіжіють думки, і ти робиш те, для чого жив
Ро бо та Де ти взялася на мою голову Накинулась у ванній на голого Ро бо та Як би від тебе втікти Туди, де своїми лапами не дістанеш ти
Замахали мене робочі дні, коли вже вихідні, Коли я себе не буду почувати, як на дні, Каміння, що лежить не рухається серед мулу, Поступово обростаючи мохом і брудом
Я пройшов цей шлях, і знаю достеменно Те, що не моя дорога це є, не бачу світла мені там темно Мені там сумно і моторошно - усе одразу, І раджу тобі друже скинути з себе цю заразу
Своїм шляхом іди, твори, і нехай офісні пацюки Дивляться з низу догори на тебе Ти незважаючи на них палай, гори, Зупинися, руки підійми, помолися небу
Сприйми як аксіому: робота - це тухляк, Із неї успіху в житті не дістанеш ніяк, Доки ти пашеш на дядю, і платиш за кредити, Ти міг би справу усього життя свого творити
Ро бо та Де ти взялася на мою голову Накинулась у ванній на голого Ро бо та Як би від тебе втікти Туди, де своїми лапами не дістанеш ти